Лиса гора

А ми продовжуємо подорожувати древніми карпатськими святилищами в пошуках чогось цікавого. Цього разу це Лиса гора неподалік від Вигоди. Інформації про це місце вкрай мало, точно можна сказати що на горі колись знаходилось крупне язичницьке святилище і поклонялись тут очевидно Сонцю. Схід Сонця на Лисій горі Вікіпедія пише:
Напевно розміщення гори зробило її «темну» історію. Місцеві люди бояться там вирубувати ліс, збирати гриби тощо. На вершині гори міститься найбільше прикарпатське язичницьке чистилище-жертовник того часу (до X ст.). Ранні промені Сонця падають на цю вершину першими. Гору Лиса також називають горою відьом. Старожили розповідають страшні історії про це місце, як на свято Купайла сюди «зліталися табуни відьом» звідусіль…
На Купала на жаль потрапити туди не вийшло, тому просто дочекався повного місяця і вирушив до Вигоди, звідти час від часу ходять автобуси до села Пшеничники, яке знаходиться під самою горою, до вершини 3-4 км. Стежку знайшов не одразу, довелось трохи поблукати по хащах. Сама стежка до вершини досить цікава, зараз видно що нею рідко ходять, але судячи з ширини і глибини, свого часу це був дуже популярний маршрут. Навколо старий ліс, очевидно місцеві й справді не дуже полюбляють рубати тут дерева, принаймні ближче до верху А ось і вершина. Повсюди розкидані камені різних розмірів. Що характерно для цього місця це величезна кількість написів на каменях за самі різні роки. Є теорія що це пов'язано з тим що тут на каменях були розписи ще з часів святилища, а так як людям властиве мавпування, зародилась традиція лишати і свої автографи. Це схоже жертовна чаша Знаки білою фарбою - робота сучасних язичників, не знаю правда що вони значать, здається щось зі скандинавської міфології. Поки оглядав вершину кілька разів починав накрапати дощ, тому щоб нормально переночувати довелось зробити собі невеличке укриття з рятувальної ковдри і шнурка Тим часом зовсім стемніло Зверху добре видно вогні Долини і найближчих сіл Місяць час від часу виходить з за хмар А от зранку стає зрозуміло чому наші предки вибрали саме це місце для поклоніння Сонцю. Схід тут виглядає справді дуже круто, і передати це фотографіями просто нереально Загалом відьом на жаль я так і не зустрів, а місце як на мене досить позитивне І ще, коли спускався надибав посеред стежки ось такого каменя (взагалі дивно як я його не помітив коли піднімався) дуже нагадує стовпчик які ставили на кордоні, тільки кордону тут не було
This entry was posted in Туризм and tagged , , , . Bookmark the permalink.

Залишити відповідь